Творча сторінка
Мій маленький віршик-медитація
Послухай себе…ніби тиша звучить
Затримка і видих, видих і вдих.
Там шепіт бажань, давніх мрій і вагань.
Страхи осудження, критика, жаль…
Прийми все що чуєш, глибоко вдихни…
Віддайся, по -справжньому це проживи.
Під ковдрою льоду і болю зими
Знайдеш сміх і радість, веселку весни!
Olena Chernii
22 травня 2017 р.
Ще одне моє маленьке творіння)
Що смерть? — маленьке розставання.
Не назавжди, лиш на короткий час.
В сітях’ сансари впізнавання
Уже давно чекає нас.
Не налюбилися досхочу…
Коротка мить у морі втіх.
Та ті хвилини очі в очі
Залишили глибокий слід,
Який не змиється сльозами,
Не згасне на десятки літ.
А буде маячком в тумані
Творити і міняти світ.
Olena Chernii22
травня 2017 р.
***
Життя — короткий подих вітру
Комусь легкий, когось збиває з ніг
І хто яку бере палітру…
Хто зрозумів щось, хто так і не зміг
І в світі підлості й обману,
Де фальш царює і духовність спить
Не поведися на оману
Не вір, що хтось життю навчить…
Це зло, прокравшись непомітно
Зжере тихенько твою суть, а ти
Подякуєш безмірно за те,
що ніби – то Ведуть…
Не вір нікому, є твій голос
Він скаже де ти і куди іти
І світло переможе морок
Душі твоєї навіки…
Olena Chernii
3 червня 2017 р.
***
Кричати хочеться, не можна
Закони, правила, мораль…
Обличчя-маски душа кожна
Віками носить, прикро й жаль.
Бо страх сказати, те що хочеш
Боїшся зруйнувати міф
Де ти хороший і все зробиш
А що для себе? Знову ні…
Душа ж впівголоса шепоче
Для чого ти прийшов сюди?
Де ті бажання? Мрії — квіти?
Зів’яли, мертві, без води …
Бо легко опустити руки
Забути, що колись хотів
Зусилля — це даремні муки,
Не зміг, не вийшло, не зумів…
І все життя в суцільних ролях
Дружини, матері, доньки
І соціальна павутина
Всіх поглинає, а де ти?
Ти…в світлі ранішнього сонця
В краплині літньої роси
Пізнай себе,від сну прокинься
Жити не пізно, то ж почни!
Olena Chernii
16 червня 2017 р.
***
Кричати хочеться, не можна
Закони, правила, мораль…
Обличчя-маски душа кожна
Віками носить, прикро й жаль.
Бо страх сказати, те що хочеш
Боїшся зруйнувати міф
Де ти хороший і все зробиш
А що для себе? Знову ні…
Душа ж впівголоса шепоче
Для чого ти прийшов сюди?
Де ті бажання? Мрії — квіти?
Зів’яли, мертві, без води …
Бо легко опустити руки
Забути, що колись хотів
Зусилля — це даремні муки,
Не зміг, не вийшло, не зумів…
І все життя в суцільних ролях
Дружини, матері, доньки
І соціальна павутина
Всіх поглинає, а де ти?
Ти…в світлі ранішнього сонця
В краплині літньої роси
Пізнай себе,від сну прокинься
Жити не пізно, то ж почни!
Olena Chernii
16 червня 2017 р.
Життя
Стій… зупинися, придивись:
Ти ще живий? Чи це лиш тіло?
На дні, що збігли озирнись
Ти так хотів? Про це ти мріяв?
Чому вогонь життя погас?
І стало все бліде і сіре?
Чому усе пішло не так?
Чому немає в серці віри?
Бо все життя — лише контроль
Ти де?! Що робиш? І так далі…
І п’ють свідомо твою кров,
А ти підтримуєш сценарій…
І мрії — крила вже не ті,
І вже далеко не літаєш,
Сидиш, як пташеня, в гнізді,
І дні бездумно проживаєш…
І ніби добре так тобі,
Але насправді всюди грати.
Ти сам поставив іх собі,
Дозволив клітку збудувати…
Замкнулось коло, й лиш в тобі
Є сила, щоб його порвати,
Відчути волю і вітри,
Літати високо й співати.
Olena Chernii
25 липня 2017 р.